Вишнева неділя

Неочікувано стався напрочуд чудовий недільний день! Хоча…чому неочікуванно? Чого, як не гарного настрою, пригод ат радості потрібно очікувати від недільного літнього сонячного дня.

Ранок розпочався з зібрання в моїй улюбленій церкві містечка Майнц. Улюбленій не з архітектурно та естетичної точки зору, а тому, що там моїй душі найліпше славити Господа так, як я це звикла робити на Батьківщині і саме там є “жива” християнська громада. Неочікувано сьогодні відбулося причастя, до якого я, не знаючи, в певному сенсі готувалася на протязі тижня…

Нв шляху додому зателефонував чоловік. Він збирався покататися на велосипеді навколо Майнцу і хотів дізнатись, чи я теж хочу поїхати. “Звісно хочу”, – була моя відповідь. Я ще не знала, що неочікуване мене очікує. 

Отже, ми виїхали за місто, а там поля…пшеничні та овочеві, а там вишні та черешні, абрикосові та яблучні сади і вітер, і запах літа і наче близьких водойм (примарилося?). Там кружляють і чвірінькають пташки, там дихає земля. Зачарована природою я  відчула, що не так важко уявити, що це якась невідома Україна, аби не надзвичайна стрункість грядок і не вітряки в далечині. Ну в якомусь сенсі ми це таки могли уявити, адже обнаглівши зовсім напхали повні кармани та ще й кульок вишні-черешні. Куди там інтеграція!:)

На шляху додому ми заблукали і зробили величезний крюк. В якийсь момент я думала,що чоловік наді мною знущається, бо йому хочеться подовше покататись (і води ми не взяли!). Але вишні таки довезли в стані соку зі справжніми ягодами.

Господи,дякую за день!